Коли в українському суспільстві мова заходить про безпілотники, то в першу чергу на думку спадають «Байкактари». Усе – через ефектні відео їхньої роботи по ворожій техніці. Або ж про «Шахеди», які тероризують українські міста. Якщо ж мова йде про дрони українського виробництва – то можна згадати БпЛА «Лелека», «Фурія», та й, напевне, і все. Проте багато ентузіастів створюють власні безпілотники, які вже довгий час допомагають на передовій. Наприклад, розвідувальний безпілотний авіаційний комплекс (БпАК) «Чаклун», який створили у Дніпрі.

Вже понад сотня таких пташок надають інформацію про позиції та переміщення ворога українським військовим, - розповів президент федерації авіамодельного спорту Дніпропетровської області Дмитро Панченко. Інформатор дізнався, з чого все розпочалось і чим унікальні безпілотники, які створюють у Дніпрі.
До лютого 2022 року федерація авіамодельного спорту регіону проводила всеукраїнські змагання та фестивалі, організовувала роботу дитячих гуртків. Зараз хобі багатьох людей відійшли на другий план, проте справа авіамоделістів розвивається і перетворюється на корисне для країни та військових заняття.
«Ми зібралися і зрозуміли, що найкраще, що ми можемо зробити – це створювати безпілотники, навчати військових. «Літаки» різного призначення, цим і займаємось. Почали з одного невеликого розвідника, потім почали з’являться його різні модифікації», - розповів Дмитро Панченко.
Безпілотник отримав назву «Чаклун», оскільки усі спочатку дивувались, як він самостійно йде по маршруту місії та як протистоїть засобам радіоелектронної боротьби. Наразі вже більше ніж 100 «Чаклунів» працюють на перемогу України на фронтах по усій країні.

Комплекс «Чаклун» складається з двох безпілотників, оснащених камерами, акумуляторами, запасними акумуляторами, передавачем, ноутбуком, на якому проходить обробка інформації, а також ремонтним комплектом.

Без навчання військовим безпілотники не передають. Це – обов’язковий крок. Спочатку – теорія.
«Початок навчання – це дуже короткий курс теорії. Чому літаки літають, що таке підйомна сила, як проходить зліт та посадка безпілотника. Усім треба пояснювати обов’язково, що зліт та посадка обов’язково проходять проти вітру, вітер треба перевіряти», - зазначив Дмитро Панченко.
Крок №2 – симулятор на комп’ютері. Аби теорію відпрацювати у спокійних умовах і не ризикувати «пташками».
«У симуляторі розпочинається найцікавіше. Де бійці можуть відпочити душею. Як правило, бородаті дядьки, що щойно приїхали з фронту, сідають за комп’ютер і починають просто сміятись. Тому що з першого разу нічого не виходить. Усе це – дитяча комп’ютерна гра, та через це треба пройти. Є декілька моментів, котрі потрібно побороти. Співставити роботу рук і мозку, потрібна виробитися моторика», - розповів Дмитро.
Тож майбутні пілоти тренують прохід над злітно-посадковою смугою, віраж, розворот, прохід назад та посадку. Зліт та посадка – це лише 10% від місії, проте від цього залежить безпека «літака» і те, скільки він пропрацює. Деякі «Чаклуни» вже виконали понад 100 вдалих вильотів. Останній крок навчання – побудова місій польоту.
«Тренувальні місії будують на умовних полігонах. «Літак» йде в автономному режимі. Побудували місію, встановили точки інтересу, їх 25. По завершенні місії безпілотник стає над останньою, 25-ю точкою, на висоті 150 метрів. Тоді завдання пілота – його знизити та безпечно посадити», - розповів Дмитро Панченко.
По завершенню навчання військовим видають свідоцтва про завершення курсу та приймають до спільноти «чаклунів».

Інформатор поспілкувався з бійцем ротно-тактичної групи «Степові Вовки» з позивним «Зять», який використовує безпілотник з Дніпра.
«По поводу «Чаклуна»: пташка шикарна. Відучилися сім днів, як потрібно. Дуже сподобалось, «крило» - це не Mavic, друге управління. Потім почали використовувати. На цей момент в нас більше ніж 40 вильотів. Два «птахи» ми втратили. Нещодавно втратили безпілотник, на якому зробили 15 вильотів. Він знаходив і «арту», і літали навіть над ППО. Уже вони знать, напевне, цю «птицю» і на вид, в по звуку, але нічого зробити їй не можуть. Головне – він робить роботу. Знаходить, і потім хлопці працюють по цим координатам», - зазначив військовий.
«Зять» розповів, що кожного разу чекає на повідомлення про можливі вдосконалення та оновлення «пташок».

Дмитро Панченко знає, що розвідувальні безпілотники – це коштовний «витратний матеріал». Один безпілотник може виконати 10 вильотів, рекордсмени ж вже виконали понад 100. Це залежить не тільки від майстерності пілота, але й від вдачі.
«Проте і одного вильоту достатньо, аби безпілотник окупився. Ми пролітаємо, наприклад, над ворожим ППО, а воно нічого не може зробили. В нас координати його є. Звісно, це йде на користь військовим, на користь перемозі», - зазначив він.
Виробництво «Чаклунів» не стоїть на місці. Вже розробили 5 різних моделей безпілотника-розвідника, навіть з приладами нічного бачення. Для прискорення збирання – вже розробили матрицю і планують фюзеляжі та деякі компоненти робити в Україні.
«Ми можемо робити більше, можемо робити більше ніж 100 бортів на місяць. Не проблема набрати ще людей, знайти приміщення, проте тут вже потрібна допомога», - розповів він.
Окрім цього, Дмитро Панченко зазначив, що вони мають плани перейти у більш «важкий» клас – вже розробили «літак» з двигуном внутрішнього згоряння. Поки що це тільки носій, проте він може бути як розвідником, так і переносити корисні вантажі.
«Друзі, донатьте. Ми за кожну копійку прозвітуємо. Наша кінцева ціль – передача військовим наших безпілотників, а не продаж. Ну і хочу звернутись до великих благодійних фондів: «Без вас нам тяжко», - завершив Дмитро Панченко.